Як працює шінкансен?
Шінкансен — найзручніший спосіб швидко переміщатися між великими містами Японії. Але Nozomi, Hikari та Kodama — це не різні поїзди за комфортом, а різні схеми зупинок. Розібравшись у квитках і типах рейсів один раз, користуватися системою напрочуд легко.
Шінкансен часто називають «японським швидкісним потягом», але насправді це ціла мережа ліній, яка з’єднує головні регіони країни.
Для туриста він особливо зручний на маршрутах на кшталт Токіо — Нагоя — Кіото — Осака: замість аеропорту ви приїжджаєте просто на центральний вокзал міста.
Найбільше новачків плутають назви Nozomi, Hikari та Kodama.
На лінії Tokaido Shinkansen вони рухаються одним маршрутом, але роблять різну кількість зупинок. Nozomi зупиняється у найважливіших містах і тому їде найшвидше. Hikari робить більше зупинок, а Kodama зупиняється практично на кожній станції.
Є два основні варіанти місць: reserved seat — конкретне заброньоване крісло — та non-reserved seat, коли пасажир займає вільне місце у відповідному вагоні. Доступність залежить від типу поїзда та періоду. Наприклад, під час найбільш завантажених святкових дат Nozomi на Tokaido та Sanyo Shinkansen працює тільки з резервованими місцями.
Традиційно вартість поїздки складається з базового тарифу та доплати за швидкісний поїзд/місце. Саме через це японські залізничні квитки на перший погляд можуть виглядати складнішими, ніж є насправді.
На практиці все просто: знаходите свій рейс і вагон, проходите турнікет Shinkansen, виходите на потрібну платформу та стаєте біля позначки свого вагона. Японські станції дуже чітко марковані, тому навіть без знання японської мови орієнтуватися значно легше, ніж здається.
Окреме задоволення — саме подорож. Можна купити на вокзалі екібен — коробку з локальною їжею, сісти біля вікна і спостерігати, як мегаполіс змінюється полями, горами та невеликими містечками.
А на маршруті між Токіо та Кіото за гарної погоди варто виглядати Фудзі.
Шінкансен — один із тих японських винаходів, до яких турист звикає надзвичайно швидко. Після першої поїздки питання вже не «як ним користуватися?», а «куди поїдемо наступним?».